Текст українською мовою розміщено нижче. Будь ласка, прогортайте.

Jeden z najsilnejších Shakespearových príbehov o moci a jej ničivých dôsledkoch získava v kontexte vojny na Ukrajine znepokojivo aktuálnu podobu. Macbeth v réžii Ivana Uryvského prepája klasickú tragédiu so skúsenosťou krajiny, ktorá čelí vojne, informačnému násiliu a neustálemu zápasu o pravdu. Vizuálne pôsobivá inscenácia kyjevského Národného akademického dramatického divadla Ivana Franka je výnimočným stretnutím Shakespearovej drámy s realitou dneška.

Temné časy vypúšťajú do sveta najstrašnejších démonov ľudskej duše. Aj takto by sa dal pomenovať dôvod, prečo dnes tragédia Macbeth rezonuje na Ukrajine s mimoriadnou naliehavosťou. Shakespearova tragédia tu nefunguje len ako klasický príbeh o ctižiadosti, vražde a vine, ale predovšetkým ako presná štúdia zrodu tyranie, manipulácie a postupnej dehumanizácie – človeka, ktorý sa pod tlakom moci mení na uzurpátora.

Režisér Ivan Uryvskyj patrí k výrazným osobnostiam súčasného ukrajinského divadla. Jeho tvorba je charakteristická silnou vizuálnou imagináciou, presnou rytmizáciou a schopnosťou prekladať klasické texty do jazyka dnešnej skúsenosti. V jeho Macbethovi sa historický príbeh škótskeho vojvodcu radikálne presúva do sveta hybridnej vojny, mediálnych manipulácií a neustáleho informačného tlaku. Uryvskyj číta Williama Shakespearea nie ako nedotknuteľnú autoritu, ale ako živý materiál, ktorý konfrontuje s realitou dneška. Na vizuálne pôsobivej inscenácii spolupracoval so scénografom Petrom Bohomazovom a s kostýmovou výtvarníčkou Teťanou Ovsijčuk.

Kľúčovým inscenačným gestom je transformácia čarodejníc. Tie už nie sú bytosťami z temného lesa, ale menia sa na všadeprítomné technologické entity – tri obrazovky, ktoré sledujú, zaznamenávajú a ovplyvňujú konanie postáv. Zlo tak neprichádza v rozpoznateľnej mytologickej podobe, ale v jazyku správ, algoritmov, trendov a manipulovaných emócií. Macbeth sa nestáva obeťou proroctva, ale tlaku sveta, v ktorom sa realita mieša s fikciou a pravda s konštrukciou.

Pre ukrajinské publikum má táto interpretácia mimoriadnu silu. Inscenácia vznikla v krajine, ktorá dlhodobo čelí ruskej agresii a od roku 2022 žije v podmienkach plnoformátovej vojny. Témy zrady, paranoje, moci a morálneho rozkladu tu nepôsobia ako vzdialené literárne motívy, ale ako bezprostredná skúsenosť. Macbeth sa tak mení na otázku adresovanú celej spoločnosti: Čo sa stane po víťazstve? Aký človek sa vracia z vojny? A ako zabrániť tomu, aby sa moc opäť zmenila na tyraniu?

Macbeth v podaní kyjevského súboru sa stáva viacvrstvovým politickým podobenstvom. Hovorí o vojne, no nezužuje ju na dokument. Hovorí o tyranii, no neobmedzuje ju na jedinú postavu. Hovorí aj o Európe, pretože ukrajinská skúsenosť nie je periférnou tragédiou, ale súčasťou širšieho zápasu o podobu súčasného sveta. Inscenácia otvára hranice medzi civilizáciou a barbarstvom, medzi pravdou a manipuláciou, medzi temnotou, ktorú chceme poraziť, a temnotou, ktorú môžeme sami prijať.

Pred predstavením sa uskutoční slávnostné otvorenie festivalu.

Predstavenie sa uvádza s finančnou podporou a z iniciatívy Ukrajinského inštitútu a s podporou Ukrajinského veľvyslanectva v Slovenskej republike. Prezentácia ukrajinského divadla reflektuje 35. výročie nezávislosti Ukrajiny.

V ukrajinskom jazyku so slovenskými a s anglickými titulkami.

Bez prestávky.

Počas predstavenia sa používajú dymové, výrazné zvukové a svetelné efekty.

Одна з найпотужніших шекспірівських історій про владу та її руйнівні наслідки набуває в контексті війни в Україні тривожно актуального звучання. «Макбет» у постановці Івана Уривського поєднує класичну трагедію з досвідом країни, що протистоїть війні, інформаційному насильству та безперервній боротьбі за правду. Візуально вражаюча вистава Київського Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка є винятковою зустріччю шекспірівської драми з реальністю сьогодення.

Темні часи випускають у світ найстрашніших демонів людської душі. Саме так можна було б окреслити причину, чому сьогодні трагедія «Макбет» резонує в Україні з винятковою гостротою. Тут трагедія Шекспіра постає не лише як класична історія про честолюбство, убивство та провину, а насамперед як точне дослідження зародження тиранії, маніпуляції та поступової дегуманізації людини, яка під тиском влади перетворюється на узурпатора.

Режисер Іван Уривський належить до найяскравіших постатей сучасного українського театру. Його творчість вирізняється потужною візуальною образністю, точно вибудуваним ритмом і здатністю перекладати класичні тексти мовою сучасного досвіду. У своєму «Макбеті» він радикально переносить історію шотландського воєначальника у світ гібридної війни, медійних маніпуляцій і безперервного інформаційного тиску. Уривський читає Вільяма Шекспіра не як недоторканний авторитет, а як живий матеріал, який він конфронтує з реальністю сьогодення. Над візуально вражаючою виставою він працював разом зі сценографом Петром Богомазовим і художницею по костюмах Тетяною Овсійчук.

Ключовим постановочним жестом є трансформація відьом. Вони вже не є істотами з темного лісу, а перетворюються на всюдисущі технологічні сутності — три екрани, що стежать, фіксують і впливають на дії персонажів. Так зло приходить уже не у впізнаваній міфологічній подобі, а мовою новин, алгоритмів, трендів і маніпульованих емоцій. Макбет стає жертвою не пророцтва, а тиску світу, у якому реальність змішується з вигадкою, а правда — зі штучно сконструйованою дійсністю. Для української публіки ця інтерпретація має надзвичайну силу. Вистава створена в країні, яка тривалий час протистоїть російській агресії та з 2022 року живе в умовах повномасштабної війни. Теми зради, параної влади та морального розкладу тут сприймаються не як віддалені літературні мотиви, а як безпосередній досвід. «Макбет» перетворюється на запитання, адресоване всьому суспільству: Що станеться після перемоги? Якою повертається людина з війни? І як не допустити, щоб влада знову перетворилася на тиранію?

«Макбет» у виконанні київської трупи стає багатошаровою політичною притчею. Він говорить про війну, але не зводить її до документального свідчення. Він говорить про тиранію, але не обмежує її однією постаттю. Він говорить і про Європу, адже український досвід — це не периферійна трагедія, а частина ширшої боротьби за образ сучасного світу. Вистава відкриває межі між цивілізацією і варварством, між правдою та маніпуляцією, між темрявою, яку ми прагнемо перемогти, і темрявою, яку можемо прийняти самі.

Перед виставою відбудеться урочисте відкриття фестивалю.